який-то сад, спустився і обернувся гранатом на високому дереві.

А сад цей належав султанові, батьку тієї дівчини,  яку  звільнив

Мухаммед. Магрібінец відправився до султана:

  • Я прошу у тебе один гранат. Хвора близька мені людина, і він  просить

гранатових плодів. А мені сказали, що їх немає ніде, окрім  як  в  твоєму

саду.

  • То хіба зараз час для гранатових плодів? - запитав султан.

Магрібінец відповів:

  • Про султан! Якщо не знайдеш в твоєму саду хоч одного  граната,  хай

ляже моя голова.

Тоді султан покликав головного садівника і запитав:

  • Чи правда, що у тебе є гранати?
  • Про пан! То хіба зараз час для гранатових  плодів?  -  подивувався

садівник.

  • Пропала твоя голова, - сказав султан магрибинцу.

Але той заперечив:

  • Накажи садівникові обійти сад і пошукати на деревах.

По наказу султана садівник відправився в сад. На одному з дерев

він побачив великий гранат, зрізав його, приніс і віддав султанові.

Той поглянув на красивий плід і засумнівався, чи варто віддавати його. Він

покликав візиря:

  • Мені не хотілося б віддавати цей гранат магрибинцу.
  • А якби в саду не знайшлося граната, то хіба ти не відрубав би  голову

магрибинцу? - запитав візир.

  • Так, відрубав би, - відповідав султан.
  • Значить, гранат належить йому по праву, - сказав візир.

І султан віддав гранат магрибинцу.

Але не встиг магрибинец узяти його, як гранат розколовся і  всі  зерна

розсипалися в різні боки. Магрібінец негайно обернувся півнем і став

клювати зерна одне за іншим. Султан і візир дивилися на все це з изум-

лением.

А Розумний Мухаммед сховався в зернятко, яке закотилося  під  ніжку

трону. Магрібінец продовжував клювати зерна, поки не скльовував їх всіх. Нако-

нец він побачив і останнє зерно, в якому було життя Мухаммеда,  і  вже

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6