Їжак і ведмідь
Одного разу рано вранці світило сонечко, теплий вітер дув по скошеній
траві, жайворонки виспівували над полями, а бджоли гуділи на гречці. В две-
рея свого затишного будиночка стояла маленький їжачок і дихав уранішнім возду-
хом, наспівуючи про себе веселу пісеньку. Раптом він побачив проходящего мимо
ведмедя і поздоровався. А ведмідь був пан, начеб як би знатний і
вже дуже гордовитий. Він нічого не відповів на привіт їжака і сказав йому
скорчивши зневажливу гримасу:
- Чого це ти збудував на моїй стежині, по якій я гуляю, свою из-
бушку без мого дозволу?
- Даруйте, пан ведмідь, - відповів їжак. - Я не знав, що ви тут
гуляєте. Я швиденько постараюся що-небудь зробити.
- Це ти-то швиденько, - розсміявся ведмідь, - з твоїми короткими
кривими ногами?
- Мої ноги, - образився їжак, - анітрохи не гірше за інших, навіть заячих. І
можна посперечатися ще, хто швидший.
- Ха-ха-ха, - закотився від реготу ведмідь. - Ти швидший за зайця, треба
же таке сказати.
- Так, - відповів, образившись, їжак. - Я можу довести це.
- Добре, - погодився ведмідь. - Давай зробимо так. Ти побіжиш з
зайцем наввипередки, і якщо обженеш його, то я дозволяю тобі і далі
жити в твоїй хатинці, а якщо немає, то нарікай на себе.
- Йде, - погодився їжак. - Лише я з ранку нічого не їв. Спершу піду
додому і трохи поснідаю, а через півгодини повернуся на це ж саме
місце. А ти викликай зайця.
Ведмідь погодився і пішов за зайцем. А їжак прийшов додому і говорить
своїй дружині:
- Хочу бігти я із зайцем взапуски, і ти маєш бути при цьому.
- Ах, Боже ти мій! - стала кричати на нього дружина. - Та ти що, одурілий
насправді. Та чи в своєму ти розумі? Як можеш ти бігти із зайцем вза-