У деякому королівстві служив у короля солдатів в кінній гвардії, прослужив двадцять п'ять років вірою і правдою, за його чесну поведінку наказав

король відпустити його у чисту відставку і віддати йому у винагороду  ту  саму

кінь, на якому в полку їздив, з сідлом і з усію збруєю.

Попрощався солдат зі своїми товаришами і поїхав на батьківщину; день  їде

і інший, і третій... ось і весь тиждень прошла, і інша, і третя  -  не

хапає у солдата грошей, нічим годувати і себе, і кінь, а до будинку дале-

ко-далеко! Бачить, що справа-то хвора погано, сильно є хочеться; став по

сторонам видивлятися і побачив збоку великий замок. "Нумо, -  думає,  -

чи не заїхати туди, може хоч на якийсь час в службу візьмуть  -  що-небудь

та запрацюю".

Повернув до замку, виїхав на двір, коня на стайню поставив і  за-

дав їй корму, а сам в палати пішов. У палатах стіл накритий,  на  столі  і

провина і страви, чого лише душа хоче! Солдат наївся-напився. "Тепер,  -

думає, - і поспати можна!"

Раптом входить ведмедиця:

  • Не бійся мене, добрий молодець, ти на добро сюди попав: я  не  дика

ведмедиця, а червона дівиця - зачарована королева. Якщо  ти  встоїш

та переночуєш тут три  ночі,  те  чаклунство  рушиться  -  я  зроблюся

як і раніше королевою і вийду за тебе заміж.

Солдат погодився, ведмедиця пішла, і залишився він один. Ураз напала  на

його така туга, що на світло б не дивився, а чим далі - тим сильніше;

якщо б не вино, здайся б, однієї ночі не витримав!

На третю добу до того дійшло, що вирішився солдат кинути все  і  бе-

жати із замку; лише як не бився, як не старався - не  знайшов  виходу.

Нічого робити, мимоволі довелося залишатися.

Переночував і третю ніч, уранці є до нього  королева  краси

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8