година вони весілля зіграли і стали разом жити, ні про що не сумувати.

Через скількись часу задумався солдат про свою рідну сторону, за-

хотів там побувати, королева стала його відмовляти:

  • Залишайся, друг, не езди, чого тобі тут не вистачає?

Ні, не змогла відрадити. Прощається вона з мужом, дає йому мішечок  -

сповна насіннячком насипаний, і говорить:

  • По якій дорозі поїдеш, по обох сторонах кидай це сім'я: де  воно

впаде, там в ту ж хвилину дерева повирастут; на деревах стануть  доро-

гие плоди красуватися, різні птиці пісні співати, а заморські коти  казки

казати.

Сів добрий молодець на свого заслуженого коня і поїхав в дорогу, де

не їде, по обох сторонах сім'я кидає, і слідом за ним ліси  подимают-

ся; так і повзуть з сирої землі!

Їде день, інший, третій і побачив: у чистому полі караван  стоїть,  на

травичці, на мураві купці сидять, в карти грають, а  біля  них  казан

висить, хоч вогню і немає під казаном, а вариво ключем кипить.

"Яке диво! - подумав солдат. - Вогню не мабуть, а вариво в казані  так

і б'є ключем, дай ближче погляну". Вивернув коня убік, під'їжджає

до купців:

  • Здрастуйте, господа чесні!

А того і невтямки, що це не купці, а всі нечисті.

  • Хороша ваша штука: казан без вогню кипить! Та у мене краще є.

Вийняв з мішка одне зернятко і кинув додолу - в ту ж хвилину виросло

вікове дерево, на тому дереві дорогі плоди красуються, різні птиці пес-

не співають, заморські коти казки кажуть. По тій  похвальбе  взнали  його

нечисті.

  • Ах, - говорять між собою, - адже та це той самий, що королеву из-

бавил, давайте, братики, обпоїмо його за те зіллям, і  хай  він  полгода

спить.

Почали його пригощати і обпоїли чарівним зіллям, солдат впав на траву

і заснув міцним, безпробудним сном; а купці, караван і казан  ураз  ис-

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7