Велетень Дреглін Хогин
чіт поїхати па пошуки братів. А бідний старик, хоч і боявся залишитися
один на старості років, дав йому все те, що він попросив.
Молодший брат пустився в дорогу і увечері під'їхав до темного дрімучого
лісу, а потім і до замку. Але він був малий кмітливий, і йому не до вподоби
припало все, що він побачив. Не сподобався йому і порожній замок, і накри-
тий стіл, а більше всього - сам господар, велетень Дреглін Хогин. І хлопець ре-
шив тримати вухо гостро.
І ось коли велетень запитав, чи брикається його кінь, хлопець лише ко-
ротко відповів: "Так". А коли велетень дав йому свій волос і наказав бро-
сить його на коня, хлопець пішов на стайню, але волоса на коня не кинув, а
затиснув його в кулаці і повернувся в замок.
Тут він знайшов час, коли велетень на нього не дивився, і кинув волос
у вогонь. Волос зашипів, як змія, і згорів.
- Що це шипить? - підозріло запитав велетень.
- Та це вода капає з сирого поліна, - спокійно відповів хлопець.
Велетень йому повірив. Потім він дав йому ще два волоса і наказав бро-
сить їх на собаку і сокола, а хлопець кинув їх у вогонь. Обоє волоса заши-
співали, але велетень на це не звертає уваги. Він думав, що гість вже в
його власті. Встав і кинувся на нього з палицею. Але хлопець був напоготові і
ледве велетень піднявся, голосно свиснув.
І тут вірний його кінь вибіг із стайні, а собака прокинувся і вско-
чила з місця, а сокіл - він сидів на плечі у господаря - змахнув крилами
і різко крикнув. І все троє кинулися на велетня. Тоді він випробував на
собі, як брикається кінь, і як кусається пес, і як клюється сокіл. Вони
брикали, кусали і клювали його, поки йому кінець не прийшов.
Хлопець побачив, що велетень вже мертвий, узяв у нього з рук палицю і