У деякому царстві, в деякій державі жили-були старик та ста-

руха. Дітей у них не було. Скільки старик із старою ні сумували, ні  го-

ревали, скільки різних знахарів не звали - дітей все немає і ні.

І ось приснився старій сон: ніби є в глухому лісі тихе озеро,  і

водиться в тому озері золоте для риби перо. Коли золоту рибку з'їсти  -  син

народиться.

Стара прокинулася і посилає старика, квапить:

  • Спробуйте ось в таке-то місце. Є там озеро. Злови золотоперую  риб-

ку. Пристрасть як полювання свіжої юшки посьорбати.

Старик спорядився, узяв мережі і відправився в дорогу-дорогу. Ходив, ходив

по дрімучих лісах, розшукав озеро.

Перший раз мережу закинув, прийшла мережа порожня. Інший  раз  закинув,  і

знову нічого. На третій раз витягнув мережу, а в  ній  б'ється  золоте для риби

перо.

Старик мережі зібрав, прихопив видобуток і вернувся додому.

  • На, стара, вари!

Зварили. Їдять та нахваляють:

  • Ох, і до чого юшка хороша! Зроду такої солодкої юшки не хлебтали.

Юшку вихлебтували, рибу з'їли, і того ж дня стара понесла.

Народився у них син, на ім'я Івана.

Старик з ранку до вечора в полі працює, а стара по  господарству  уп-

равляется та сина гойдає.

І зростає парубок не по днях, а по годиннику: ніби тісто на опарі  подима-

ется.

По третьому року став на вулицю вибігати, став в дитячі ігри  поигри-

вать. І тут сусіди із скаргою прийшли:

  • Угамуйте сина. Жартує він з нашими хлопцями жарту  нехороші:  кого  за

руку схопить - в того рука геть, кого за ногу  схопить  -  нога  геть.

Поб'є, покалічить всіх дітей.

Зажурилися старик із старою, замислювалися: "Що  з  парубком  робити?"

І говорить старик:

  • Стану його з собою в полі водити, хай там грає.

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20