мятся?

Узяли волові шкіри, нарізували з них ременів. Ремені зв'язали.

  • Ну, хто піде?

Всі мовчать. Іван-багатир говорить:

  • Спускайте мене і чекайте тут невідлучно. Як смикну за ремінь,  так і

тягніть.

Узяв Іван-багатир палицю і став спускатися. Спустився, ремінь  отвя-

зал і пішов по доріжці. Йшов, йшов, і раптом стало світло виднітися. Скоро  ви-

йшов на світло і побачив Мідне царство. Великий мідний палац  стоїть,  а  в

комір змії приковані на мідних ланцюгах. Змії шиплять, вхід в палац  стере-

гут. Біля палацу колодязь, а в колодязя мідний ківш на  мідному  ланцюжку

висить. Іван-багатир води з колодязя почерпнув, сам напився і зміїв  на-

поїв. Принишкнули змії, принишкнули. Зайшов в мідний палац, а там на  мідній

лавці дівчина-красуня сидить, шиє. Як стібок стьобне, так солдат вис-

кочит, як інший стібок стьобне - інший солдат вискочить.

  • Здрастуйте,  дівиця-красуня!  Що  ти  шиєш-пошиваєш,  на  кого

рать-силу зганяєш?

  • Здрастуйте, добрий молодець. Я силу зганяю на Іванабогатиря.
  • Хто цю силу поведе?
  • Поведе рать-силу Сам з нігтик, борода з ліктик.
  • А ким тобі він, красуня, доводиться?
  • Ми три сестри: я, Ганна-царівна, середня сестра -  Марфа-царівна,  а

менша - Тетяна-царівна - всі ми дочки царя з такого-то царства. По-

хитил нас Сам з нігтик, борода з ліктик і тримає в неволі три роки.  А

сам він рідний племінник Кощія Безсмертного.

Тут Іван-багатир говорить:

  • Вас-то, три царевен, трьох сестер я і шукаю. Кинь ти,  красуня

шити-пошивати, рать-силу зганяти. Як я  назад  піду,  тебе  з  собою

візьму та на білий світ подиму, до батька з матір'ю відвезу.

Зраділа царівна, кинула шиття в піч. А тут і всі  солдати  ис-

чезли, немов їх і не було.

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20