вусах через річку людей переправляє.

  • Здрастуйте, багатир Усиня!
  • Здрастуйте, молодці молодецькі. Ось назвали ви мене багатирем, а того

не знаєте, що є на Русі Іван-багатир. Він  дитячою  справою  вовка  -

мідного лоба убив. Вся земля тоді тремтіла,  річка  з  берегів  виходила

скільки місця затопила. Ось той багатир!

Дубиня з Гориней на Івана показують:

  • Ось він і є Іван-багатир.

Тут їм Усиня вклонився і проситься:

  • Візьміть, братики, мене з собою!
  • Підемо.

І стали четверо дорогу-дорогу продовжувати.

Скоро казка позначається, та не швидка справа робиться, а добрі молодці

вперед посуваються.

Йшли, йшли і побачили хату. У дворі велике стадо биків, а в хаті нико-

го немає. Іван-багатир говорить:

  • Ну, коли господаря немає, поживемо в цій хаті,  доки  все  довкруги  не

обшукаємо. Спершу обійдемо східну сторону, потім літню  та  західну,  а

під кінець і в північну сторону відправимося. Де-небудь  нападемо  на  слід

похитника царських дочок.

На тому і погодилися.

  • Ти, Дубиня, залишся, обід вару, а ми східну сторону обійдемо,  -

говорить Іван-багатир.

Залишився Дубиня, зарізав п'ять биків, зварив. Сидить, у вікно  поглядива-

ет:

  • Що це як довго названих братів немає: обід простигне.

І раптом, звідки ні візьмися, біжить Сам з нігтик, борода  з  ліктик

сорок возів сіна тягне. Сіно притягнув, води з колодязя дістав.  Нагодував

биків, напоював, став вважати. Вважав, вважав - п'яти голів не вистачає.

  • Хто тут не годує, не поїть биків, а добром користується?

Озирнувся, побачив Дубиню. Схопив його і давай бити.

Бив, бив, підвів хату з одного кута і сунув туди Дубиню.

  • Хай цей кут не гниє!

І втік.

Крутився, крутився Дубиня і абияк вибрався. Прийшов в хату, вліз  на

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20