бимого.

Плакала, плакала, з сил вибилася і заснула.

Іван-багатир перекинув з руки на руки золоте яєчко, згорнувся золо-

тій палац.

  • Як назад полетить Кощєєва сестра, змушу підняти мене на  білий

світло.

Схопив Іван-багатир Кощєєву сестру за коси і утягнув на  ковер-само-

років, а сам рядом сіл.

  • Піднімай на білий світ, а то смерті зраджу!

Кощєєва сестра прокинулася, зубами заскрипіла, по-зміїному зашипіла і

злетіла вгору. Носилася, носилася по підземному царству, не могла сбро-

сить з килима-літака доброго молодця. Вилетіла з підземелля  на  білий

світло і піднялася вище за хмари.

  • Зараз в морі впаду і тебе втоплю!

Іван-багатир коси на руку намотав, а в іншій руці палицю тримає:

  • Мене втопиш і сама потонеш: не випущу тебе.

Билася, билася Кощєєва сестра, ніяк не може спихнути Івана-багатиря

з килима-літака. Піднялася ще вище: земля під ними з  копійку.  Каменем

вниз полетіла.

  • Ляжемо в лісову гущавину, лише ти і живий був!
  • Я розіб'юся - і тобі смерті не минути, - відповідав Іван-багатир.

На аршин до лісових верхівок не долетіли, злетів коверсамолет догори.

Накинулася Кощєєва сестра на Івана-багатиря.

Кігтями рве і зубами рве, щодуху прагне  скинути  геть  з

килима-літака. Билися, билися, не піддався добрий молодець.  Сама  виби-

лась з сил, спустилася на зелений лужок. Лише Іван-багатир на  траву

схопився, як обернулася вона малою комашкою, і не стало ні Кащєєвой сест-

ри, ні килима-літака, ніби крізь землю провалилися.

  • Ну, гаразд, вибрався тепер на білий світ.

Помазав подряпини та садно живою водою, і відразу полегшало.

Відпочив, зібрався з силами Іван-багатир  і  став  з  лісу  виби-

раться.

Йшов лісами дрімучими, полями широкими, через річки, озера переправлял-

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20