Давним-давно жили-були в королівстві Файф старик  і  стара.  Старик

була людина смирний, покірливий, а стара - легковажна, порожня бабонька.  Так

що інші їх сусіди навіть косилися на неї і говорили, ніби вона відьма. Так

і сам її чоловік цього побоювався, тому що вона, як не дивно,  повади-

лась втікати з дому. Як тільки, бувало, на дворі стане темніти,  ста-

руха немов згине, та так за всю ніч і не повернеться додому. А вранці при-

подітий бліда, втомлена, ніби ходила кудись далеко або на важкій  роботі

надривалася.

Муж спробував було прослідити, куди вона ходить і  що  робить,  та  не

зміг. Вона всякий раз ухитрялася вискочити за двері, коли  він  в  іншу

сторону дивився. А як вискочить, так її і слід  простигнув.  Ніяк  не  міг

старик за нею устежити.

Нарешті стало йому несила терпіти, і одного дня він запитав її напростець:  "Ська-

жи, відьма ти чи ні?" А як почув відповідь, так у нього вся кров засти-

ла. Адже дружина-то його, недовго думаючи, відповіла, що  так,  вона  і  справді

відьма, і якщо він обіцяє нікому про це не говорити, вона розповість йому

де пропадала. Ну, старик обіцяв, що нікому нічого не розбовтає. Дуже

вже йому хотілося взнати, де шляється його стара.

Чекати йому припало недовго. Через тиждень народився  молодий  місяць,  а

всім відомо, що в молодика-то відьми якраз і  люблять  блукати  не-

звістка де. І ось в першу ж ніч молодика стара  пропала.  Повернулася

вона удосвіта.

Старик запитав у неї, де вона була. А стара залилася сміхом  і  тут

же розповіла йому про все, що з нею трапилося.

Виявляється, вона зустрілася зі своїми чотирма  подругами  в  старої

церкви, що на пустці стоїть. Там вони сіли верхи хто на лаврові вітки

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6