Жив-був в одній країні розбійник.  Нажив  він  грабежами  чимале  бо-

гатство. Але настала його смертна година Покликав розбійник дружину і  сказав

їй:

  • Запам'ятай, коли я помру, все добро роздай біднякам, собі  ж  залиш

лише шаблю, коня і собаку. А як виросте наш син, стане  міцним  так

сміливим, скажи йому, що батьківська сила була в шаблі. Візьме він шаблю бу-

панцерну - негайно стане таким же могутнім, як я. Виконай все  свято,  же-

на... Ну, прощай, вмираю.

Сказав так відважний розбійник і віддав богові душу, помер.

Дружина все виконала в точності. Як поховала мужа, роздала  біднякам

на помин душі всі його багатства, залишила лише шаблю, коня і собаку  -

для сина, коли той виросте.

Зростав, зростав хлопчина - та і виріс. Порівнялося йому вісімнадцять. І став він

випитувати, в чому таїлася батьківська сила.

Мати не посміла відкрити йому таємницю, боялася, що не збереже він в  та-

кие незрілі роки батьків спадок. Але син всякий день приставав до  неї

з розпитами. Хочеш не хочеш, а довелося розповісти йому, що  отцовс-

кая сила таїлася в шаблі, та ще в коні і собаці.

Як взнав про те розбійницький син, узяв батьківську шаблю, загнуздав бое-

вого коня, осідлав його, свиснув собаку і поїхав на  головну  площу  -

людей подивитися та себе показати.

Давно не бував на волі могутній кінь, рветься вперед, так і злетів  би

у піднебіння, якби не узда. Та і сам хлопчина не дивиться, куди мчиться. І збив він

ненавмисно царського сина. Тут же, на місці,  царевич  і  помер.  Закричали

царські слуги, сполохався народ - гармидер піднявся превелика, броси-

лись все ловити розбійницького сина. Як учув він біду,  пришпорив  коня.

Сірим соколом кинувся кінь уподовж вулиці. Слуги  всі  розповіли  цареві

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9