не то не минути лиха вам.

Почули цареви посланці такі слова, голови  повісили,  повернулися  до

паную і передали відповідь.

Розсердився цар і говорить:

  • Візьміть негайно військо в п'ятсот воїнів  і  добудьте  красуню

силоміць.

Відібрали п'ятсот чоловік з царевих полків і знову рушили до башти.

Побачила Дунья Гюзелі військо, кликнула мужа і просить:

  • Замкни ворота міцніший.
  • Не бійся, красуня дружина, не лякайся! - відповів їй муж. - Доки

я живий, мені і три таких війська не страшні. Зараз ти побачиш, як я з ни-

мі розправлюся.

Тільки солдати наблизилися до башти, він виїхав до них на коні,  з

шаблею наголо.

  • Э-гей! Ти, чи що, муж красуні Дуньі Гюзелі?
  • Я самий, - відповів розбійницький син. - Що вам потрібне?
  • Дружину твою потрібно, - сказали солдати. - До царя її повеземо. Віддай, ес-

чи хочеш залишитися в живих, напростець говоримо.

  • І дружину не віддам, і поганого ви мені нічого зробити не можете. Убірайтесь негайно, якщо вам життя дорога.

Ну, звичайно, солдати взялися за зброю. Та лише не знали  вони,  що

за сила таїться в заповітній шаблі. Пришпорив парубок коня, змахнув отцовс-

який шаблею і єдиним ударом зрубав ворогам голови. Лише декого залишив в

живих - щоб було кому розповісти цареві про битву.

Ну що ж, побігли солдати до царя. Негайно спорядив він друге таке ж

військо. Але муж красуні Дуньі і друге військо порубав. І кілька разів

посилав ще цар добірних солдатів до кришталевої башти - кінець завжди  був

однаковий. Ніяк не удавалося цареві захопити Дунью Гюзелі.

Але нарешті відшукав він лиходійку-стару і наказав їй добути кра-

савицу хитрістю.

  • Ну що ж, я добуду, - відповіла бабка. - Лише вели ти зробити  ки-

битку з шовку на двох чоловік - таку, щоб по піднебінню літала,  звезла  б

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9