Не встигла вона відійти подалі, як її зупинило мангове дерево:

  • Куди ти квапишся, Несчастливка? Мій ствол страждає від колючок, очис-

ти його.

Несчастливка очистила ствол мангового дерева від колючок, зібрала  на-

листя, що падало довкола нього, привела все в порядок і  знову  відправилася

за вітром.

Потім їй зустрівся кінь.

  • Несчастливка, куди квапишся? Дай мені декілька  оберемків  трави,  -

попросила коня.

Несчастливка дала коню трави і пішла далі.

Нарешті вона зупинилася перед багатим будинком. У будинку нікого не  було

лише на веранді самотньо сиділа старенька і сучила нитки. З ниток в од-

але мить виходила декілька сарі.

Ця старенька була матір'ю місяця.

  • Підійди до старенької, Несчастливка, попроси у неї пряжу, - шепнув ве-

тер.

Несчастливка підійшла до старенької, доторкнулася до її ніг і низько пок-

лонилась.

  • Про бабуся, - сказала вона, - вітер забрав у мене всю пряжу, і тепер

матінка лаятиме мене. Дай мені пряжу, бабуся!

Мати місяця відкинула назад пряди волосся, білого,  як  справжній  місячний

світло, і побачила перед собою маленьку дівчинку, чий голосок був ніжним  і

солодким, як цукор.

  • Постій, почекай, золотий мій місяць, - сказала старенька, - геть  в  тій

світлиці є шалі і плаття. Візьми все це, піди  поринь  двічі  в

ставку, потім співаєш небагато в тій світлиці, а вже після  цього  отримаєш  і

пряжу.

Несчастливка увійшла до світлиці,  де  було  багато  прекрасних  шалей  і

платтів. Але вона вибрала собі стирание і рвана шаль і плаття, і,  захва-

тив шматочок мила, відправилася викупатися.

Злегка намилившись, Несчастливка спустилася до води.

Ледве встигла вона поринути, як перетворилася на красуню. Та ще  ка-

кую! Таких не було і серед небесних дів. Дівчинка поринула другий раз  -

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7