ние, ласки, що скуштували його, спалахнули полум'ям ревнощів. Кров в їх жилах

закипіла. Всі вони зібралися і стали говорити:

  • Ми служили йому, як рабині, ціле життя і врешті-решт  заслужили

чорну невдячність, він кинув нас.

  • Що ж це таке! - вигукнула одна. - Доки  цей  прибулець  буде

жива, він не захоче знати нікого з нас. Давайте напишемо Санджару: "Хоча

ти і обплутаний її локонами, вона думає не про тебе. Вона  віддає  перевагу друго-

го". А ви всі підтвердите, що бачили це своїми очима,  і тоді  він

уб'є її.

Всі погодилися з нею і розійшлися по своїх кімнатах. Коли  шах  вер-

нулся з полювання, вони зібралися, написали лист і підкинули його  Санджару.

Ледве той прочитав лист, світло померкнуло в його очах. Кого він  не запитає

від всіх чує те ж саме. Тоді він наказав розпалити вогнище і кинути в

його Аламарай. Невільниці прибігли до Аламарай, схопили її, потягнули  і

вже збиралися кинути у вогнище, як до них підскочила кобила і розганяла

всіх. Царівна схопилася на кобилу і поскакала в пустелю.

  • Об дочку моя, - сказала кобила, - я відвезу тебе в таке  місце,  куди

ще не ступала нога людини.

Вони їхали цілий місяць і прибутки нарешті до річки. Кобила увійшла до води і

сказала:

  • Тримайся.

Незабаром здалася ще одна річка, але кобила  перестрибнула  через  неї.

Так вони перейшли шість великих річок. І тоді кобила сказала:

  • Про цариця, тепер перед нами найширша річка, але ми і її переско-

чим. Після цього ти розпори мені живіт, витягни мої кишки і повісь  їх  на

колючки. Вночі поспи там, а вранці чекай, що вирішить Бог. До тебе з'явиться ста-

рец, розпитай його про все.

І ось вони перейшли сьому річку, і кобила впала на самому  березі.  Ца-

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12