Паж і срібний кубок
стежь. Ось і може статися, що який-небудь невдалий смертний оп-
лошает і попаде через ці двері до фей.
Але хлопчик-паж був сміливець. Він не лише не боявся фей, але прямо-та-
ки жадав побачити їх обитель. Йому не терпілося взнати, які вони, ці
феї!
І ось одного разу вночі, коли всі спали, хлопчик тихенько вибрався з
замку. Відкрив дверці в стіні, втік з кам'яних сходів до моря, потім
піднявся на вересову пустку і спрямувався прямо до Горба Фей.
До великого його задоволення, виявилось, що люди правду говорили:
верхівка Горба Фей була як ножем зрізана, а зсередини лилося світло.
Серце у хлопчика забилося - так йому було цікаво взнати, що там
усередині! Він зібрався з духом, вибіг на горбок і стрибнув в отвір.
І ось він опинився у величезному залі, освітленому незліченними крошечни-
мі свічками. Тут за блискучим, немов лаком покритим, столом сиділо мно-
жество фей, ельфів, гномів. Одягнені вони були хто в зелених, хто в жовтих
хто в рожеві плаття. В інших одяг був блакитний, ліловий, яркоалие -
словом, всіх барв веселки.
Хлопчик-паж, стоячи в темному кутку, дивувався на фей і думав: "Скільки їх
тут, цих маляток! Як дивно, що живуть вони по сусідству з людьми, а
люди нічого про них не знають!" І раптом хтось - хлопчик не відмітив, хто
саме, - проголосив:
- Несіть кубок!
Негайно два маленькі ельф-пажі в яскраво-яскраво-червоних лівреях кинулися від столу
до крихітної стінної шафи в скелі. Потім повернулися, згинаючись під тя-
жерстю прекрасного срібного кубка, багато прикрашеного зовні і
позолоченого усередині.
Вони поставили кубок на середину столу, а всі феї заплескали в долоньки
і закричали від радості. Потім вони по черзі стали пити з кубка. Але