Піди  туди - не знаю куди, принеси те - не знаю що

У деякій державі жил-бил цар, неодружений - не одружений. Був  у  нього

на службі стрілок, на ім'я Андрія.

Пішов раз Андрій-стрілець на полювання. Ходив, ходив цілий день по лісу  -

не пощастило, не міг на дичину напасти. Час був до вечора, йде він

назад - журиться. Бачить - сидить на дереві горлиця.

"Дай, - думає, - стрельну хоч цю".

Стрельнув і ранив її, - повалилася горлиця з дерева  на  сиру  землю.

Підняв її Андрій, хотів скрутити їй голову, покласти в сумку.

А горлиця говорить йому людським голосом:

  • Не губи мене, Андрій-стрілець, не рубай моєї голови, візьми мене  жи-

вую, принеси додому, посади на віконце. Та дивися -  як  знайде  на  мене

дрімота, в ту пору бий мене правою рукою з розмаху: добудеш собі велике

щастя.

Здивувався Андрій-стрілець: що таке? З вигляду зовсім  птиця,  а  говорить

людським голосом. Приніс він горлицю додому, посадив  на  віконце,  а

сам стоїть, чекає.

Прошло трохи часу, горлиця поклала голівку під крильце і  зад-

ремала. Андрій пригадав, що вона йому карала, - ударив її правою  ру-

який з розмаху. Впала горлиця додолу і обернулася  дівицею,  Марьей-царев-

ний, та такою прекрасною, що ні надуматися, ні взгадать, лише в  казці

сказати.

Говорить Марья-царевна стрілку:

  • Зумів мене узяти, умій і утримати - неспішним бенкетом та за  свадеб-

ку. Буду тобі чесною та веселою дружиною.

На тому вони і порозумілися. Одружувався Андрій-стрілець на Марье-царевне і  жи-

вет з молодою дружиною - потішається. А служби не забуває: кожен ранок ні

світло ні зоря йде в ліс, настріляє дичину і несе на царську кухню.

Пожили вони так недовго, Марья-царевна говорить:

  • Бідно живеш ти, Андрій.

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17