Не під силу стало котові, бачить, що заговорити не можна, він і змолився:

  • Пошкодуй мене, добра людина! Що треба, все тобі зроблю!
  • А підеш зі мною?
  • Куди хочеш піду.

Андрій пішов в зворотну дорогу і кота за собою повів. Дістався до свое-

го царства, приходить з котом в палац і говорить цареві:

  • Так і так, службу виконав, добув вам кота-баюна.

Цар здивувався і говорить:

  • А ну, кот-баюн, покажи велику пристрасть!

Тут кіт свої кігті гострить, на царя їх ладнає, хоче у нього білі  груди

роздирати, з живого серце виймати.

Цар злякався:

  • Андрій-стрілець, угамуй, будь ласка, кота-баюна!

Андрій кота угамував і в клітку замкнув, а сам пішов додому, до  Марье-царев-

не. Живе-поживає, тішиться з молодою дружиною. А пануючи ще більше морозить заз-

ноба сердечна. Знову призвав він радника:

  • Що хочеш придумай, винищи Андрія-стрільця, не то мій  меч  -  твоя

голова з плечей!

Царський радник йде прямо в шинок, знайшов там  шинкову  теребень  в

рваному каптанці і просить його виручити, на розум навести.  Шинкова  тере-

бень стаканчик вина випив, вуса витер.

  • Ступай, - говорить, - до царя і скажи:  хай  пошле  Андрія-стрільця

туди - не знаю куди, принести те - не знаю що. Цього  завдання  Андрій  в

віка століть не виконає і назад не повернеться.

Радник побіг до царя і все йому доповів. Цар посилає за Андрієм.

  • Послужив ти мені дві служби, послужи третю: сходь туди  -  не  знаю

куди, принеси те - не знаю що. Послужиш - нагороджу по-царськи, а  немає  -

твоя голова з плечей.

Прийшов Андрій додому, сів на лавку і заплакав. Марьяцаревна його  спра-

шивает:

  • Що, милий, не весел? Або ще знегода яка?
  • Ех, - говорить, - через твою красу все напасти несу. Велів мені  цар

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17