їхав до царя і показує йому килим.

Цар поглянув - на килимі все його царство як на долоні. Він так і  ах-

нул:

  • Ну, що хочеш, а килима я тобі не віддам.

Вийняв цар двадцять тисяч рублів і віддає радникові з  рук  в  руки.

Радник гроша узяв і думає: "Нічого, я собі інший, ще краще,  зака-

жу".

Сів знову в карету і пострибав в слободу. Розшукав хатинку, де  живе

Андрій-стрілець, і стукається в двері. Марьяцаревна відчиняє  йому.  Царський

радник одну ногу через поріг заніс, а іншу не переносить, замовк  і

про свою справу забув: стоїть перед ним така красуня, століття б очей від неї

не відвів, все б дивився та дивився.

Марья-царевна чекала, чекала відповіді, та обернула царського радника за

плечі і двері закрила. Насилу він схаменувся, нехотя поплентався додому.  І  з

тієї пори і їсть - не наїсться і п'є - не нап'ється: все йому представляється

стрілецька дружина.

Відмітив це цар і став випитувати, що за журба у нього така.

Радник говорить цареві:

  • Ах, бачив я у одного стрільця дружину, все про неї  думаю!  І  не  запити

це, ні заїсти, жодним зіллям не зачарувати.

Прийшла цареві охота самому поглянути стрелкову дружину. Одягнувся він в прос-

тое плаття, поїхав в слободу, знайшов хатинку, де живе Андрій-стрілець, і

стукається в двері. Марья-царевна відчинила йому. Цар одну ногу через поріг

заніс, іншу і не може, зовсім онімілий:  стоїть  перед  ним  невимовна

краса.

Марья-царевна чекала, чекала відповіді, обернула царя за  плечі  і  двері

закрила.

Затиснула царя сердечна любка. "Чого, - думає, - ходжу  неодружений,  не

одружений. Ось би одружуватися на цій красуні. Не стрельчихой їй бути, на ро-

ду їй написано бути царицею".

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17