Піди туди - не знаю куди
Обнялися вони, поздоровалися, сталі один одного розпитувати, друг
другу розповідати.
Марья-царевна розповіла:
- З тієї пори як ти з дому пішов, я сизою горлицею літаю по лісах так
по гаях. Цар три рази за мною посилав, та мене не знайшли і будиночок
спалили.
Андрій говорить:
- Сват Наум, чи не можна нам на порожньому місці біля синього моря палац пос-
тавить?
- Чому не можна? Зараз буде виконано.
Не встигли озирнутися - і палац достиг, та такий славний, краще царс-
кого; довкруги - зелений сад, на деревах птиці співають, по доріжках дивні
звіри скачуть.
Зійшли Андрій-стрілець з Марьей-царевной в палац, сіли у віконця і
розмовляють, один на одного милуються. Живуть - горе не знає - і день, і
інший, і третій.
А цар в цей час поїхав на полювання, на синє море, і бачить - на тому місці, де нічого не було, коштує палац.
- Який це нечема без попиту надумався на моїй землі будуватися?
Побігли гінці, всі розвідали і докладають цареві, що той палац пос-
тавлен Андрієм-стрільцем і живе він в нім з молодою дружиною, Марьей-царев-
ний.
Ще більше розгнівався цар, посилає взнати, чи ходив Андрій туди - не
знаю куди, чи приніс те - не знаю що.
Побігли гінці, розвідали і докладають:
- Андрій-стрілець ходив туди - не знаю куди і добув те - не знаю що.
Тут цар і зовсім розсердився, наказав зібрати військо, йти на узмор'ї
той палац розорити дотла, а самого Андреястрелка і Марью-царевну пре-
дати лютій смерті.
Побачив Андрій, що йде на нього сильне військо, швидше схопив сокиру
обернув його обухом догори. Сокира тяп та ляп - коштує на морі корабель
знову тяп та ляп - коштує інший корабель. Сто разів цюкнув, сто кораблів
поплило по синьому морю.
Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17