Маленький чорношкірий Замбо
Маленький Замбо в жаху зістрибнув вниз і сховався під своїм шовковим
зеленою парасолькою з довгою жовтою ручкою, яка лежала віддалік. А тигри
ганялися один за одним під деревом. Вони схопили один іншого за хвости
і намагалися із злістю відірвати їх.
Маленький Замбо виглянув з-під парасольки і закричав:
- Вельмишановні тигри, навіщо ви покидали тут цю красиву одеж-
ду? Вона вам то хіба більше не потрібна?
Тигри лише забурчали у відповідь. Вони не могли нічого відповісти, тому
що кожен з них боявся випустити із зубів хвіст сусіда, аби він не
втік.
Маленький Замбо закричав сміливіше:
- Якщо вона вам не потрібна, скажіть мені, і я візьму її собі.
Але тигри знову тільки заричали, не відкриваючи ротів.
Тоді Замбо одягнув свій одяг: червону кофтину, атласні блакитні шта-
нишки, м'які шкіряні туфельки з гострими, заломленими догори носами, і
узявши в руки зелену шовкову парасольку з довгою жовтою ручкою, побіг до-
мій.
А тигри всі злилися і злилися, але не могли випустити із зубів хвости
один одного. Бажаючи з'їсти один одного, вони бігли довкола дерева все бист-
реї і швидше, так що не стало видне навіть їх ніг, і врешті-решт від
них залишилося лише доріжка розтопленого тваринного масла, на якому в
Індії смажать смачні рум'яні коржики.
Мимо проходил папа Замбо і, побачивши масляну доріжку, дуже обрадовал-
ся. Він збігав додому і приніс звідти великий горщик. Туди він склав аппе-
титное жовте масло і поніс додому.
Коли мама Замбо побачила великий горщик з маслом, вона радісно захло-
лягла в долоні.
- Сьогодні на вечерю у нас будуть апетитні гарячі коржики, - радісно
повідомила вона Замбо.
Вона дістала муку, яєчка, молоко і цукор і напекла багато смачних лепе-