правду сказав - шкода, що такі мисливські угіддя пропадають даремно із-за ка-

когось лицаря-ельфа.

Подумати лише - адже він вважає цю землю  своєю  і  бере  з  нас

смертних, мито, якщо ми посміємо ступити на неї.  Втім,  я  чув

що від лицаря можна вберегтися, варто лише надіти на себе  знак  святий

трійці - трилисник. Тому давай прив'яжемо собі до руки по  трилиснику.

Тоді боятися нам буде нічого.

Сер Грегорі голосно розреготався.

  • Ти що, за немовляти мене рахуєш? - сказав він. - За  дитяти,  що

спочатку лякається якихось безглуздих байок, а потім вірить, що листок кле-

віра може його захистити? Ні, немає, сам носи цей знак, якщо хочеш, а  я

покладаюся лише на свій добрий лук і стріли.

Але граф Сент-Клер поступив по-своєму. Він не забув, що  говорила  йому

мати, коли він малим дитям сидів у неї на колінах.  А  говорила  вона

що тому, хто носить на собі трилисник, нічого  боятися  злих  чар,  все

рівно чиїх - чаклуна або відьми, ельфа або демона.

І ось він пішов на луг, зірвав листок конюшини і прив'язав його  шовковим

шарфом до руки. Потім сів на коня і разом з  графом  Грегорі  поїхав  на

безлюдну глуху пустку.

Прошло декілька годин. Все у друзів йшло добре, і в запалі  полювання  вони

навіть забули про свої побоювання. І раптом обоє натягнули поводи, придержа-

чи коней і стали тривожно вдивлятися в далечінь.

Якийсь незнайомий вершник пересік їм дорогу, і  друзям  захотілося

взнати, хто він такий і звідки взявся.

  • Хто б він не був, але, присягаюся, їде він швидко, - сказав граф Грего-

ри. - Я-то думав, що жоден кінь на світі не обскакає  мого  скакуна.

Але тепер бачу, що кінь цього вершника разів в сім жвавіше  за моє.  Давай

поїдемо за ним і взнаємо, звідки він з'явився.

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9