Курочка і король
Давним-давно жила маленька білосніжна курочка. Вона відрізнялася від
своїх подруг тим, що мала гребінець не простій, а золотий, який сяяв
подібно до сонечка. Зрозуміло, вона усвідомлювала свою красу і вірила, що
гідним мужом їй може бути лише король.
У один дивний день вона вийшла клюнути зерно і раптом знайшла брилли-
ант. Це був величезний коштовний камінь, здавалося, він блищав в сто
крат сильніше за сонце. "Ось так успіх, - подумала наша красуня. - Я от-
несу діамант в королівський палац. Нарешті знайшовся привід для встре-
чи з королем. Я подарую йому цю коштовність, і, зрозуміло, побачивши ме-
ня, король тут же запропонує мені руку і серце".
Курочка дуже красиво одягнулася. Замість медальйона на шию вона підвісила
маленький кошик, в якому заховала знайдений діамант, після чого
і відправилася в палац. Від щастя гребінець на її голівці став сяяти
ще сильніше. Подруги дошкуляли їй питаннями:
- Куди це ти так квапишся, наша красуня?
- Я йду в палац виходити заміж за короля. Треба подарувати йому брилліант для обручки.
Всі, хто почув це, тут же шанобливо вклонилися курочці. Кожен
дійсно бажав їй стати королевою, і лише злий вовк прийняв це за
звичайне куряче базікання. Він забрався в темно-темну гущавину якраз в тому
місці, де проходила стежина в палац, діждався курку і грубо прори-
чал:
- Куди це ти квапишся, облізла ворона?
На що курочка ввічливо відповіла:
- Я хочу зробити весільний дарунок своєму майбутньому чоловікові - королеві.
- Цікаво, - прохрипів вовк, - чи вийде це у тебе після того
як я тебе з'їм?
Бідна перелякана курочка тут же дістала з кошика свій скарб і
показала вовкові. І ось що сталося далі: як тільки вовк побачив брил-