Крихта фея
На наступну ніч король знову відправився в гай. Бродить він при
світлі яскравого місяця, все шукає маленьку фею. А її немає ніде. Засумував
король, вийняв із-за пазухи рукавичку і поцілував її. І в ту ж мить
перед ним з'явилася фея. Король до того зрадів, що і сказати
не можна! Серце у нього в грудях так і застрибало від щастя! Довго вони гу-
лялі при місяці, весело базікали один з одним. І дивна справа! Поки
вони розмовляли, малятко фея на очах у короля помітно підросла.
Коли прийшла їм пора розлучатися, вона була удвічі більше, чим в минулу
ніч. Тепер рукавичка не налізала їй на руку, і фея повернула її королеви-
чу із словами:
- Візьми рукавичку в заставу і гарненько бережи її.
Сказала - верб та ж мить зникла.
- Я зберігатиму твою рукавицю у себе на серці! - вигукнув коро-
левич.
З тих пір щоночі король і фея зустрічалися в гаї під старими
липами. Поки світить сонце, король місця собі не знаходить.
Цілісінький день сумує він по своїй феї, чекає не діждеться, коли ніч нас-
танет і місяць на піднебінні прогляне, і все ворожить: "Чи прийде сьогодні моя
фея?" Король любив маленьку фею все сильніше і сильніше, а фея кожну
ніч ставала все вищою. На дев'яту ніч, коли настав повний місяць
фея порівнялася зростанням з королем.
- Тепер я приходитиму до тебе всякий раз, коли місяць випливе на
піднебінні! - весело промовила фея ніжним своїм голоском.
- Ні, дорога моя! Не можу я без тебе жити! Ти маєш бути моїй. Я
тебе зроблю королевою!
- Милий мій! - відповідає йому фея. - Я буду твоєю, але ти повинен мені
обіцяти, що все життя любитимеш лише мене одну!
- Обіцяю, обіцяю! - не замислюючись, закричав король. - Обіцяю