Красень водонос
Було це або не було, але говорять, що у давнину в одного вели-
кого падишаха була красуня дочка. Красуня дочка була і у його візиря.
Одного дня, коли обоє дівчини сиділи біля вікна і весело розмовляли, вулицю
переходив красивий водонос.
Дочка падишаха відмітила і окликнула:
- Ей, водонос, водонос, відповідай, хто красивіший, дочка візиря або я?
- Ви обоє прекрасні, - промовив красень водоноса, - але дочка візиря
прекрасніше.
Сказав він так і пішов своєю дорогою. А дочка падишаха з тих пір возне-
навидела суперницю.
Прошло трохи часу, і дочка падишаха важко захворіла. Старий батько
скликав всіх мудреців і лікарів, аби ті вилікували царівну. А вона вклала
у руку одного з лікарів жменя золота і сказала:
- Піди і скажи моєму батьку: "Ваша величність, якщо ваша дочка не
вип'є крові дочки візиря, вона ніколи не видужає".
Лікар відправився до падишаха і повторив, як йому веліли:
- Про мій падишах, якщо ваша дочка не вип'є крові дочки візиря, вона
ніколи не видужає.
Падишах наказав покликати візиря і передав йому слова лікаря. Візир
засмутився: він дуже любив свою дочку. Аби врятувати дівчину, він убив
велику кішку, і кров її відніс в палац падишаха. А сам, повернувшись
додому, велів зробити велику горіхову скриню із замками зсередини. У цей
скриню він посадив свою дочку і відніс на базар.
Якраз в цей час по базару проходил красень водоноса. Побачив він
скриня, купив його і приніс додому.
Наступного дня рано вранці водонос відправився по своїх справах. А де-
вушка потихеньку відкрила скриню і вийшла з неї. Вона прибрала кімнату
застелила ліжко водоноса, поїла небагато і знову забралася в скриню.
Увечері приходить красень водонос додому - і що ж він бачить?! Кімната