торою було сімдесят синів і всього один казанок для супу. Бачив, як в

Неаполі люди мчаться по вулиці, не рухаючи ногами, тому що якщо двоє не-

аполитанцев зупиняться попащекувати на розі, від їх крику піднімається  та-

який вітер, що на всіх чотирьох вулицях неможливо встояти на місці. Бачив

людей чорних і білих, жовтих і червоних, бачив худих, як буйвол, і толс-

тих, як тріска, бачив немало сміливців, а ще більше  боягузів.  Але  таких

боягузів, як в моїй рідний Покапалье, я ще не зустрічав.

Односельці слухали мови Мазіно, розвісивши вуха і роззявивши роти.  Проте

коли він дійшов до кінця, роти їх закрилися, і вони вперше  приза-

думались, чи не слід їм образитися.

Але Мазіно не дав їм часу подумати про це як слід. Він  загово-

рил знову:

  • Зараз я поставлю вам три питання, а коли проб'є північ, я  отправ-

люсь ловити вашу відьму Мічилліну.

Де вже тут було ображатися!

  • Запитуй! Запитуй! - хором закричали покапальци.
  • Хай першим відповідає цирульник. Чи багато борід припало йому  голити

і стригти за останніх полгода? І цирульник відповів:

Бороди м'які, бороди жорсткі

Бороди довгі, бороди плоскі

Випещені бороди, бороди брудні

Кучеряві бороди, бороди різні

Стрижу я і голю без ліку, -

Така вже наша робота!

  • Так я і думав, - сказав Мазіно. -  Тепер  хай  скаже  чоботар.

Чи багато чобіт замовляли тобі за останніх полгода?

  • Айме! - зітхнув чоботар.

Я дзвінкі цокколи

Робив, бувало

І туфлі

З різьбленим каблуком...

Мабуть, Покапалья

Зовсім зубожіла:

Сиджу я без діла

Ходжу - босоніж!

  • І це схоже на правду! - сказав Мазіно. -  На  третє  моє  питання

хай відповість веревочник. Чи багато вірьовок продав ти за останні полго-

так?

І веревочник відповів:

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7