• Проклята відьма Мічилліна, - продовжував старик, - зовсім нас  заму-

чила.

Граф не промовив ні слова.

  • Ми хочемо, - додав старик, - просити вашу світлість про велику  ми-

лости. Накажіть своїм солдатам зловити відьму Мічилліну, аби ми спо-

койно могли пасти наших корів.

Тут граф відкрив рот.

  • Якщо я пошлю в ліс солдатів, мені доведеться  послати  і  капітана...  -

Селяни радісно заусміхалися. - Але якщо я  пошлю  капітана,  -  сказав

граф, - з ким же я гратиму вечорами в лото?

Селяни впали на коліна.

  • Змилуйтеся, синьйор граф, допоможіть нам!

А солдати довкола позіхали у всю глотку і мастили  руді  вуса  оливковим

маслом.

Граф сказав:

  • Я граф і стою три. Тому скажу вам - ні, немає і ні. Та і вооб-

ще, раз я не бачив вашу відьму Мічилліну, - значить, жодної відьми немає.

Тут солдати позіхнули востаннє, узяли рушниці  напереваги  і  стали

повільно наставати на покапальцев. Ті задкували, задкували і не самі заме-

тили, як опинилися за воротами.

Нічого іншого не залишалося покапальцам, як знову зібратися увечері

на площі, розвести вогнище  і  чесати  потилиці.  За годину  хтось  з

селян сказав:

  • А не чи написати нам Мазіно?

Всі зраділи. Написали лист і відправили.

І ось якось увечері Мазіно з'явився на ту, що побувала.

Скільки тут було шуму і радості! Мазіно обступили з усіх боків. Його

розпитували навперебій і розповідали навперебій. Через кожні два слова

поминали відьму Мічилліну.

Мазіно всіх вислухав, а потім заговорив сам:

  • У Африці я бачив людоїдів, яким доводилося  харчуватися  сараною

тому що люди не погоджувалися, аби їх ялини. У морі бачив я рибу,  обу-

тую в туфлю і черевик; вона хотіла стати царицею риб лише тому, що  в

її подруг не було ні туфлі, ні черевика. Бачив я в Сіцілії жінку, в ко-

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7