• своє вистачало.

Ось який Мазіно! Звідки ж він повинен був приїхати? З Африки. Він там

служив в солдатах.

А тим часом в Покапалье почало творитися  щось  незрозуміле.  Кожен

вечір відьма Мічилліна викрадала із стада покапальцев то корову, то бика.

Страшна відьма Мічилліна жила в лісі біля самого підніжжя горба. Коштувало

їй лише дути - і корови як не бувало. Селяни, чувши, як з  нас-

туплением темноти відьма шарудить і возиться в лісі, стукали від страху  зу-

бами і падали на коліна, закликаючи всі святі. Вони навіть вірші склали:

Осел поганяє

Господар реве

Внизу під горою

Мічилліна живе.

Ми вночі боїмося

Ступити на поріг:

Чхни Мічилліна -

Ми валимося з ніг.

Глухими ночами

Все знову і знову

У нас зникають

Бики і корови.

Жахлива відьма

Всіх лих причина!

Тремтите, біжіть, -

Йде Мічилліна!

Раніше в Покапалье корови паслися, скільки хотіли і коли  хотіли,  а

ночували де припаде. Тепер їх на ніч зганяли на галявину,  виставляли

дозорних і розводили величезні вогнища. Але і це не допомагало.  Тому що

варто було проклятій відьмі Мічилліне заворушитися в чагарнику, як  дозор-

ние тиснули до вогнища, затикали собі вуха пальцями і зажмурювали  очі.  А

ледве розвидніється, зирк - знову в стаді не вистачає одна, а то і два  ко-

рів. Тут дозорні починали волати і плакати, трясли кулаками і  поси-

лали відьмі прокльону.

Не подумайте, що корів не шукали. Селяни Покапальі владнували да-

же облави, лише, зрозуміло, вдень. Але ні корів, ні самій Мічилліни вони

так жодного разу і не бачили. З настанням дня Мічилліна зникала, залишаючи

лише сліди величезних чобіт на сирій землі та пасмі довгого чорного волосся

на колючих вітках чагарника.

Припало бідним покапальцам замкнути своїх корів в хлівах і ні на крок

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7