Казка про різноколірних риб
дит і б'є мене.
Султан вислухав розповідь і запитав:
- Де ж вона, ця зла чаклунка, твоя дружина?
- Мабуть, в Зеленій альтанці, - відповідає король.
- Постій же, я її перехитрю, - сказав султан і пішов в сад. Сховався
за дерево і сталь чекати.
Скоро королева вийшла з альтанки і пішла в палац бити мужа. Тоді
султан побіг в альтанку.
У темному кутку лежав чаклун і важко дихав. "Помри, лиходій", - крикнув
султан і заколов чаклуна шаблею. Витягнув його з альтанки і кинув в глу-
бокий колодязь. Сам повернувся назад, ліг на його місце, а шаблю заховав
під ковдру.
У палаці королева била свого мужа, а бідний король голосно кричав і
стогнав. Нарешті королева прийшла в альтанку. Султан зробив вигляд, що прос-
нулся, і слабким голосом сказав:
- Твій муж дуже голосно кричить і не дає мені спати. Ти вже досить
його покарала. Пробач його, тоді я видужаю.
- Батько мій, як я рада! - вигукнула королева. - Вже цілий рік я не
чула твого голосу... І раптом ти заговорив. Я зараз же виконаю твоє
бажання. - І побігла в палац.
Скоро вона повернулася назад і сказала:
- Я зробила все, що ти мені велів.
Султан швидко піднявся, змахнув шаблею, відрубав злочинниці голову і
пішов в палац.
Сам король Чорної Землі вийшов до султана назустріч. Султан сказав:
- Радій, вороги твої загинули, - і розповів все, що було в альтанці.
Король не знав, як його і дякувати.
- Ну, тепер мені пора додому, - сказав султан, - проводь мене в мою
столицю.
Король засміявся і запитав:
- Ти думаєш, твоя столиця близько?
Султан говорить:
- Так, якщо йти - так шість годин, а їхати - години дві, не більше.
- Ти помиляєшся, - сказав король. - Царство моє було зачаровано, і
тому ти попав в нього так скоро. А тепер тобі доведеться їхати не два