Гарпаліону - владика левів
Жив на світі осленок. Його ніяк не звали, тому що від народження йому було
всього три дні і господаря ще не встиг придумати йому ім'я. Осленок був дуже
веселий, дуже цікавий і постійно сунув свій ніс куди треба і куди не
треба.
На четвертий день свого життя він гуляв по двору і побачив маленьку
ямку в піску. Це здалося осликові дуже дивним. Він розставив поширше
копитця, нахилився і понюхав, ніж тут пахне. Раптом з піску вискочило
страшне чудовисько - черево кругле, лап багато-багато і все так до осленку і
тягнуться! Це був жучокпаучок, мурашиний лев, що сидить в піщаній ямці
мурашок очікує. Осленок, звичайно, не мурашка, але все одно він пере-
лякався і закричав у всю глотку.
На крик прибіг його господар. Побачив, в чому справа, і почав реготати.
- Ось так сміливець, комашки, мурашиного лева, злякався! Ну, тепер я
знаю, як тебе назвати. Зватимешся Гарпаліону - владика левів.
Так осленок отримав ім'я.
Час йшов, осленок зростав, зростав і виріс, нарешті, у великого осла. Однаж-
ди стояв він в стійлі і жував сіно. А доки жував, в його ослячій голові
бродили різні думки.
"Напевно, я все-таки незвичайний осел. Ось, наприклад, одного мое-
го знайомого звуть Довговухий, іншого - Сірий. Але немає на всій землі та-
кого осла, якого б звали Гарпаліону. Ослові з таким ім'ям не пристало
тягати поклажу на спині та слухати підганяння".
І наш осел вирішив піти по світлу пошукати кращої долі.
Він смикнув головою - обірвав оброть, брикнув копитами - розбив двері
і вибіг на волю.
Біжить осел по полях і рівнинах. Трава довкруги висока, чортополоху
хоч відбавляй! Зупинився він, замахав хвостом і заревів від радості так
що далеко довкруги ехо-камера розкотилася.