Гарпаліону - владика левів
запитав він шанобливо.
- А ще я умію їсти колючки, - сказав осел, який до цього часу
сильно зголоднів.
- Ну, вже цьому неможливо повірити! - вигукнув лев.
Гарпаліону озирнувся довкруги, вибрав найпишніший кущ чортополоха і з
задоволенням почав жувати колюче листя і колючі квіти.
- Тепер я бачу, ти дійсно незвичайний звір і ім'я своє но-
сишь не дарма, - сказав лев. - Ти народжений, аби царювати над всіма
звірами. Йдемо швидше, я познайомлю тебе з моїми родичами. Упевнений, що
вони будуть щасливі назвати тебе своїм владикою.
- Це мені личить, - погодився осел.
Лев пустився величезними стрибками вперед. Осел ледве встигав за ним.
Скоро вони досягли пустинної місцевості, де серед жовтих пісків взди-
мались скелясті кручі. Лев вибіг на найвищий і оглушливо за-
гарчав. У відповідь почулося таке ж грізне гарчання, і з усіх боків
стали збиратися кудлаті родичі.
Наш осів, признатися, сторопів побачивши левового племені. Але потім
пригадав, що його звуть Гарпаліону, і набув поважного вигляду - заплескав вухами і
відставив хвіст убік.
Лев сказав:
- Побратими, я привів до вас дивного звіра. Думаю, що краще за нього
владики нам ніде не знайти.
- А навіщо нам владика? - запитали леви.
- Але ви не знаєте, що він уміє робити. Він ловить рибу хвостом, він так
розумний, що голова його завжди переважує зад, і так сильний, що від удару
його могутніх ніг рушаться кам'яні стіни. Але найголовніше - це те, що
він може є колючки. До того ж його звуть Гарпаліону.
- Ну, якщо так, - сказали леви, - хай буде нашим королем.
І осів Гарпаліону став владикою левів.