Феї Мерлінової скелі
Років двісті тому жил-бил деяка бідна людина. Він працював батраком на
одній фермі в Ланеркшире, був там, як мовиться, на побігеньках - випол-
нял різні доручення і робив все, що накажуть.
Одного разу господар послав його копати торф на торф'янику. А треба вам
сказати, що в кінці цього торф'яника височіла скеля, дуже дивна на
вигляд. Її прозвали "Мерлінова скеля". Так її називали тому, що в ній
за переказами, колись давним-давно жив знаменитий чарівник Мерлін.
Ось батрак прийшов на торф'яник і з великою старанністю прийнявся за рабо-
ту. Він довго копав торф на ділянці по сусідству з Мерлінової скелею і
вже накопав цілую скупчую, як раптом здригнувся від несподіванки - перед ним
стояла така крихітна жінка, який він в житті не бачив, - фута в
два зростанням, не більше. Вона була в зеленому платті і червоних панчохах, а її
довге жовте волосся не було перев'язане ні стрічкою, ні тасьомкою і расси-
пались по плечах.
Жінка була така маленька та така ладненькая, що батрак, не пом-
ня себе від здивування, перестав працювати і, увіткнувши заступ в торф, смот-
рел на неї у всі очі. Але він здивувався ще більше, коли жінка подня-
ла крихітний пальчик і промовила:
- Що б ти сказав, якби я послала свого мужа зняти крівлю з тво-
його будинки, а? Ви, люди, уявляєте, що вам все дозволено! - Вона топала
крихітною ніжкою і строгим голосом наказала батракові: - Зараз же поклади
торф на місце, бо після каятимешся!
Бідняк не раз чув багато всяких розповідей про фей і про те, як вони
мстять своїм кривдникам. Він затремтів від страху і почав перекладати
торф назад. Кожен шматок він клав на те саме місце, звідки узяв його
отже всі його праці пропали дарма.
Але він з цим покінчив і озирнувся у пошуках своєї дивовижною собеседниці. А її і слід простигнув. Як і куди вона сховалася, він не відмітив.