Феї Мерлінової скелі
собою батрака, і як тільки вони долетіли до скелі, в ній сама собою отк-
рилися двері, яким батрак ніколи раніше не помічав. І не встигли феї
проникнути в скелю, як двері з шумом закрилися.
Вона вела у величезний зал. Він був тьмяно освітлений тоненькими свічками і
заставлений крихітними ложами. Феї так втомилися від танців, що відразу ж
уляглися спати на свої ложа, а батрак сів на уламок каменя в кутку і по-
думав: "А що ж далі буде?"
Але, мабуть, його зачарували. Коли феї прокинулися і прийнялися
клопотати по господарству, батрак з цікавістю придивлявся до них. А про
том, аби з ними розлучитися, він і не подумував. Феї займалися не лише
господарством, а і іншими, досить-таки дивними справами, - батрак такого
у житті не бачив, - але як ви пізніше взнаєте, про це йому заборонили
розповідати.
І ось вже надвечір хтось доторкнувся до його ліктя. Батрак здригнувся
і, обернувшись, побачив ту саму крихітну жінку в зеленому платті і
червоних панчохах, що рік тому лаяла його, коли він копав торф.
- Торік ти зняв торф з даху мого будинку, - сказала вона, - але
на ній знову виріс торф'яний настил і покрився травою. Тому можеш
повернутися додому. За те, що ти натворив, тебе покарали. Але тепер термін
твого покарання кінчився, а адже він чималий був. Лише спершу покля-
нись, що не розповідатимеш людям про те, що бачив.
Батрак з радістю погодився і урочисто присягнувся мовчати. Тоді
двері відкрили, і батрак вийшов із скелі на вольне повітря.
Його глек з молоком стояв в траві, там, куди він його поставив перед
тим, як заснути. Здавалося, ніби фермер дав йому цей глек лише вче-
ра увечері.
Але коли батрак повернувся додому, він взнав, що це не так. Дружина в ис-