Одного дня увечері три сестри купалися в  озері.  Ось  вони  наплавалися

нахлюпалися і вийшли на берег. Дві старші одягнулися, а молодша - її  Егле

звали - лише руку протягнула до сорочки, раптом  хтось  як  зашипе  на

її! Поглянула Егле - це вже забрався в рукав.

  • Вирушай геть! - закричала дівчина.
  • Пообіцяй, що підеш за мене заміж, - піду, - сказав вже человечес-

ким голосом.

Егле розсердилася, а сестри сміються.

  • Чим не жених тобі, - говорять, - погоджуйся, сестричка.

І побігли додому.

Залишилася Егле одна на березі. Сонце зайшло, зовсім стемніло.  Страшно

Егле, та як без сорочки додому підеш?

  • Милий вже, віддай сорочку! - просить вона.

Вже все своє твердить:

  • Назвися моєю нареченою.
  • Ну, гаразд, - крикнула Егле, - будь по-твоєму!

Вже виповз з рукава. А Егле схопила сорочку - і швидше за сестрами.

На інший ранок села Егле у віконця пряжу прясти. Сидить - пряде, пісні

співає. Про вужа і думати забула. Раптом чує - у дворі зашаруділо,  заши-

співало. Глянула дівчина у віконці та так і обмерла із страху.

Повний двір вужів! Шиплять вужі, звиваються. А три    найбільших,  самих

товстих вповзли на поріг, крізь щілку під дверима в будинок прослизнули.

Егле - швидше з кімнати та в кліть! Забилася  в  куточок,  тремтить  від

страху.

А вужі говорять батьку з матір'ю:

  • Прийшли ми сватами від самого царя озерних вод. Споряджайте вашу молодшу дочка. Вона за нашого пана обіцяла заміж піти.

Що тут робити? Хай хоч цар, а все одно гад повзучий, вже  холодний, - як за такого улюблену дочку віддати! Та і відмовити  не можна  -  сама

дівчина слово дала.

Якраз в ту пору у них стара-сусідка гостила. Та стара і говорить

потихеньку батьку з матір'ю:

  • Віддайте замість дочки гуску. Де вужам розібрати!

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8