вискочила з клубка велика жаба. Ця жаба в кужелі сиділа  і  випускала

з рота золоті нитки. Егле з одного кінця пряжу прявла, а з іншого кінця

кужіль ще довше ставав. Ну, а тепер Егле весь кужіль в одну ніч

спряла.

На ранок приносить вона мужові пряжу і говорить:

  • Що ти велів, то я виконала: виконай і ти, що обіцяв.
  • Добре, - відповідає Жолтіс. - Я від своїх слів не відмовляюся. Відпущу

тебе до матері і батька, коли ти ці черевики зносиш.

Жолтіс дістав з-під лавки залізні курпи і подав їх дружині.

Взула Егле залізні курпи. З ранку до вечора ходить по  гострих  каменях

на скелі підіймається, а на залізній підошві - хоч би одна подряпина.

Нянька дивиться на неї і головою гойдає:

  • Даремно себе, дочечка, мучиш, сто років проживеш - сто років курпи цілі

будуть.

  • Навчи, нянька, що робити, - просить Егле.
  • Знеси ковалеві і вели їх в горн кинути.

Так Егле і зробила. Коваль перегартував залізо в горні, - стало воно лом-

кое та крихке, що стекло. У одну годину зносила Егле курпи.

Приходить вона до мужа і говорить:

  • Тепер відпустиш?
  • Відпущу, - говорить Жолтіс. - Лише як же ти без заячого пирога  в

рідному будинку здасися? Дивися, засудять тебе люди, - загордилася, скажуть.

Тут Егле і пригадала. Ще коли вона маленькою була і траплялося батьку з

матір'ю абикуди з дому виїжджати, - ніколи вони з порожніми руками  не

поверталися. Привезуть пиріг, всіх дітей шматком наділять  і  притому  такі

слова скажуть: "По дорозі йшли, в заячий будиночок зайшли, заєць нам  пиріг  ис-

пік, ось і вам шматок". Так і по всій Литві здавна велося. Соромно  стало

Егле, що вона дідівський звичай забула, і побігла вона пекти пиріг.

А муж потихеньку всі відра і горщики приховав, одне  решето  залишив.

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8