Дядечко Довгонос
Жили-були по сусідству два королі. Один одному вони так заздрили, що
одного дня почалася у них війна. Один король був все битий та битий, ніяк
не міг впоратися зі своїм військом.
Стало воно якось на березі ріки, а через річку ні моста, ні жердинки.
Послав король офіцера поглянути, що вороги роблять.
Офіцер заліз на верхівку високого дерева, всього лісу вище, ту-
так-сюди поглянув і раптом бачить: ледве не під ним на галявині хлоп'ята иг-
рают, вогнище розвели. І тут личить до них людина, та такий длинноно-
сий, що носу і кінця немає. Хлоп'ята кинули гру і до нього:
- Дядечко Довгонос! Дядечко Довгонос!
- Здрастуйте, дітки, - говорить Довгонос.
- Здрастуйте, дядечко Довгонос! Що нового у тебе?
- Та дещо є, хлоп'ята!
- Скажи швидше, дядечко Довгонос!
- Я вам скажу, та лише ви - мовчок. Воюють один з одним два королі.
Один все битий та битий, через річку без моста ніяк військо не перепра-
витий. А не знає, що зростає в лісі, від нас неподалеку, червоний дуб. Одну
гілочку з нього зріжеш, впоперек річки покладеш - відразу міст виросте.
Лише про це нікому ні слова!
Крік-крак, брик-бряк!
Слово скажеш - каменем станеш!
Крік-крак, брик-бряк!
Офіцерові лише те і треба. Зліз він з дерева і пустився шукати крас-
ний дуб. Знайшов, зрізав гілочку і поніс до короля.
- Ваша величність, - говорить, - я беруся за одну ніч міст через річку
прокласти. Хай армія буде напоготові. І ні про що більше не запитуйте.
- Зробиш, що обіцяв, - відповідає король, - добре нагороджу тебе.
Поклав офіцер гілочку на березі, а вона раптом ну зростати та зростати: у
міст перетворилася, через річку перекинулася. Прошла армія по мосту і по-
била ворога, зненацька застала.