Дядечко Довгонос
Крік-крак, брик-бряк!
Слово скажеш - каменем станеш!
Крік-крак, брик-бряк!
Офіцерів дядько зволікати не став, швидше шукати джерело. Не одна година пот-
ратил. Не відразу знайшов. До вечора йде в собор з чарівною водою, не тер-
пится йому випробувати засіб. Лише бризнув на свого племінника, а той
вже живий, кинувся дядькові на шию. Те ж саме і з королевою сталося.
Всі зраділи, знову до весілля готуються.
А король все запитує дядька офіцера, як він королівську дочку оживив.
Але той кріпиться, не видає таємницю, боїться, як би і його не спіткало
страшне покарання. Король все дошкуляє, і відчуває офіцерів дядько, що
немає сечі мовчати. "Піду-но я знову до того високого дерева, може, що
ще почую і біду мину".
Ось відправився він в ліс, на дерево підійнявся і дивиться зверху на по-
ляну. Знову все як було: хлоп'ята у вогню, а до них йде людина з длин-
ним носом:
- Здрастуйте, дітки!
- Що нового, дядечко Довгонос?
- Та вже дещо є, дітки. Я вам скажу, та лише ви мовчок. Ви вже
знаєте, що офіцер з королевою на камінь перетворилися. А дядько офіцерів
сховався на дереві недалеко від нас і мене підслухав, сходив до джерела і
оживив наречену з женихом. Вони знову живи-здоровеньки, а дядько кріпиться
немає мочи таємницю зберегти. Видасть він таємницю - каменем стане. А не знає, що
зростає на березі ріки апельсинове дерево. Якщо зірвати з нього апельсин
і з'їсти, а потім вирізувати дірочку в стволі і весь секрет туди пошепки
сказати, нічого поганого з тобою не станеться. Секрет по стволу в коріння
піде і в річці потоне. Хоч говори про нього, хоч кричи, а вже каменем не
станеш. Лише про це нікому ні слова!
Крік-кряк, брик-бряк!