Давним-давно, ще до того, як перші мореплавці пустилися в  плавання

прагнучи побачити землі, що лежать за морем, під хвилями мирно і счастли-

у жили морський король і морська королева. У них було багато красивих де-

тей. Стрункі, кароокі, діти цілісінький день грали з веселими морськими

баранчиками і плавали в чагарниках пурпурних водоростей, що зростають  на  дні

океану. Вони любили співати, і куди б  не пливли,  співали  пісні,  схожі  на

плеск хвиль.

Але велике горе прийшло до морського короля і його безтурботних дітей.

Морська королева захворіла, померла, і рідні з глибокою скорботою  похоро-

нили її в кораловій печері. А коли вона померла, нікому стало  прис-

матривать за дітьми моря, розчісувати їх довге волосся і заколисувати  їх

ласкавим співом.

Морський король із сумом дивився на своїх нечесаних дітей, на їх воло-

си, переплутані, як водорості. Він чув, як ночами діти не сплять  і

кидаються на ложах, і думав, що треба йому знову  одружуватися  -  знайти  дружину

аби піклувалася про його сім'ю.

А треба сказати, що в дрімучому лісі на дні моря жила морська  відьма.

Її-то король і узяв в дружини, хоч і не живив до неї кохання, бо серце  його

було похоронено в кораловій печері, де покоїлася мертва королева.

Відьмі дуже хотілося стати  морською  королевою  і  правити  обширним

морським королівством. Вона погодилася вийти за короля  і  замінити  матір

його дітям. Але вона виявилася поганою мачухою. Дивлячись на струнких,  карегла-

зих дітей моря, вона заздрила їх красі і злилася,  усвідомлюючи,  що  на

їх приємно дивитися, чим на неї.

І ось вона повернулася в свій дрімучий ліс на дні  моря  і  там  набрала

отруйних жовтих ягід морського винограду. З цих ягід вона зварила  зілля

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7