такою силою, що двері будиночка з гуркотом закрилися, а земляна крівля

затряслася. І тут з щілини  над  притолокой  випалу  шовковиста  тюленяча

шкірка. Це її колись заховав Родрік, і належала вона його прекрас-

ний дружині.

Ні словом не засудила вона того, хто стільки довгих років тримав її в се-

бя насильно. Лише скинула з себе одяг і  притиснула  до  грудей  тюленячу

шкірку. Потім сказала дітям: "Прощайте!" - і пішла до моря, туди, де иг-

рали на хвилях білі баранчики. А там вона наділа свою золотисто-коричневу

шкірку, кинулася у воду і поплила.

Тільки раз вона озирнулася на будиночок, де хоч і жила проти  волі,  але

все ж пізнала маленьке щастя. Шумів прибій, на сушу  котилися  хвилі

Атлантичного океану, і піна їх облямовувала берег. За цією пінною  облямівкою

стояли нещасні діти рибака. Дочка морського короля бачила  їх,  але  заклик

моря голосніше звучав у неї в душі, чим плач її дітей, народжених на  землі.

І вона пливла все далі і далі і співала від радості і щастя.

Коли Родрік Мак-Кодрам повернувся додому з рибного лову, він побачив, що

вхідні двері розкриті навстіж, а будинок спустілий.  Не  зустріла  господаря

дбайлива дружина, не вітало його  веселе  полум'я  торфу  у  вогнищі.

Страх охопив Родріка, і він протягнув руку до притолоке. Але тюленячої  шкірки

там вже не було, і рибак зрозумів, що його красуня дружина повернулася в море.

Тяжко стало йому, коли діти із сльозами розповіли, як мати лише  мол-

вила їм: "Прощайте!" - і покинула їх одних на березі.

  • Чорна була та година, коли йшов я до свого човна і заєць  перебіг  мені

дорогу! - засмучувався Родрік. - І вітер тоді був сильний, і  риба  лови-

лась погано, а тепер обрушилося на мене велике горе...

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7