таємні посланці скандінавських вікінгів. Так це чи ні,  але  тюлені  і

правда полюбили туманні Західні береги островів Гебрідських. І  навіть  в

наші дні можна бачити тюленів в острова Люіс, в острова Рони,  прозван-

ного "Тюленячим островом", а також в протоці Харріс. До жителів  Гебрідс-

ких островів дійшов слух про долю дітей моря, і всі знали, що раз на рік

можна побачити, як вони пустують на узмор'ї цілу добу - від одного зака-

та сонця до іншого.

І ось що сталося з одним рибаком, Родріком  МакКодрамом  з  клану

Доналд. Він жив на острові Бернерері, одному із Зовнішніх Гебрідських  остро-

вов. Одного разу він йшов по узмор'ю до свого човна, як раптом до  нього  до-

мчали голоси, - хтось співав серед великих каменів, розкиданих по бере-

гу. Рибак обережно підійшов до каменів, виглянув із-за них і побачив  дітей

морить, що квапилися награтися уволю, поки не зайде  сонце.  Вони  резви-

лись, і довге волосся їх розвівалися за вітром, а очі сяяли від  радос-

ти.

Але рибак дивився на них недовго. Він знав, що тюлені бояться людей,  і

хотів було вже обернути назад, як раптом відмітив звалені в купу  шел-

ковистие шкірки - сірі, чорні і золотисто-коричневі. Шкірки лежали на

камені, там, де діти моря скинули їх з себе. Рибак підняв одну золотис-

ту-коричневу шкірку, найшовковистішу і блискучішу, і подумав,  що  не

погано було б її понести. І ось він узяв шкірку, приніс її додому і  заховав

у щілину над притолокой вхідних дверей.

Надвечір Родрік сів у вогнища і почав лагодити невід. І раптом  незабаром

після заходу сонця почув якісь дивні тужливі звуки - здавалося

ніби хтось плаче за стіною. Рибак виглянув за двері. Перед ним стояла

така красуня, яких він в житті не бачив, - струнка, з ніжними  ка-

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7