ет?

Хортовий пес відскочив убік, і король, похитуючись, піднявся на ноги. І тут він побачив, що по двору до нього йде  струнка  дівчина  з  ярко-зеленими волоссям і шкірою.

  • Де я? - запитав король в страху. - І хто  ви  такі,  дивні  ви

створення?

  • Це палац короля Ейлпа. Він був убитий в битві з нашими ворогами  -

друїдами, - відповіла королева. - А ми - нещасні діти короля Ейлпа.

Тоді заговорив прудкою пес.

  • Як тебе звуть, незнайомець? - запитав він.
  • Я король Ербі, - відповів той. - У мене теж є син і дочка, і  вони

оплакуватимуть мене все життя, якщо я не повернуся до них.

Тут хитромудрий задум прийшов в голову королеві. Він відгукнув  сестру

убік і сказав їй:

  • Ми повинні заманити сюди дочку цього короля. Я  постараюся  умовити

її залишитися зі мною на все життя, і тоді знову стану людиною.  І  хто

знає - а раптом її брат звільнить тебе від чар? Адже він - принц, і його  поцілунок

може розсіяти чари друїдів.

  • Добре придумав! - сказала сестра. - Але як це зробити? Адже  жен-

щина повинна залишитися з тобою, не знаючи, що ти - король. А принц  дол-

дружин поцілувати мене, не відаючи, що мене  зачарували  друїди.  І  ми  не

повинні повіряти своєї таємниці королеві Ербі.

  • Вірно, сестра, - мовив король. - Так давай скажемо  королеві,  що

уб'ємо його лише через рік. Хай він доки піде в своє королівство і  за

цей час підготує сина собі в наступники. Ти підеш з королем і  при-

ведеш до нас його дочку. Вона послужить заставою того, що батько її повернеться до

нам через рік. Так ми заманимо принцесу до себе, а інше вже  залежить  від

нас самих. Якщо спіткає нас невдача, припаде нам до кінця своїх  днів

жити в скорботній самоті.

І ось вони сказали королеві Ербі, що відпускають його на рік, але з тим ус-

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7