Жила в одному селищі сирітка на ім'я Нью Тхи Май. У неї були  чорні

пухнасте волосся, чорні блискучі очі, червоні від бетелю губи і  дуже

спритні пальчики. Багач, якому належала вся земля в цьому  селищі

узяв Май до себе. Сирітка працювала з ранку до пізньої ночі - нарізувала тра-

ву для буйволів, годувала курнув, викопувала маніоку, прибирала двір,  стирала

у гірському потоці білизна і майстерно плела рогожі. Вона уміло підбирала фарбовані волокна трав, і під її пальцями  на  рогожах  виникали  силуети

птиць і буйволів.

Але багач завжди був невдоволений маленькою  робітницею.  Він  називав  її

ледаркою, дармоїдкою, вимагав все нових послуг, підганяв Май криком,  а

то і штовхав в спину.

Не краще за багача відносилися до дівчинки дружина господаря і  її  дочка.  Коли

Нью Тхи Май скаржилася на свою долю і гірко плакала, дружина багача  говорила їй:

  • Ти повинна радіти, що ми розпоряджаємося тобою. Адже ти живеш не

для себе. Ти не маєш своєї волі і майже не існуєш. Лише  тоді

коли ми користуємося твоїми послугами, ти стаєш собою. Мені навіть при-

ходится інший раз побити тебе, аби ти знала, що маєш тіло.  Сама  ти

просто не можеш це перевірити. Голод і спрага говорять тобі, що  шлунок

просить їди, а мова - волога. Не будь цього, ти б думала, що  ти  просто

собака, як, втім, ми і звемо тебе. Так, таку, як ти, ніхто не може

любити.

Але це не було правдою. По сусідству з багачем жила  стара  жінка

яка часто ласкаво посміхалася змученій дівчині, але жодного разу не  відважилась захистити її, боячись викликати гнів багача. Май відразу відмітила доброту сусідки, і серце її розкрилося, як пурпурна квітка гибискуса.

Дівчині дуже хотілося зробити старенькій що-небудь приємне:  сплести

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6