серце все вище і вище, і не було їй віднині спокою ні вдень, ні вночі.

Тоді вона покликала одного зі своїх єгерів і сказала:

  • Заведи цю дівчинку в ліс, - я більше бачити її не можу.  Ти  повинен

її убити і принести мені на знак доказу її легені і печінка.

Єгер послухався і завів дівчинку в ліс,  але  коли  він  витягнув  свій

мисливський ніж і хотів було вже пронизати ні в чому не повинне серце  Білосніжки, та стала плакати і просити:

  • Ах, милий єгер, залиш мене в живих! Я втечу далеко-далеко в дремучій ліс і ніколи не повернуся додому.

І через те, що була вона така красива, єгер над нею зглянувся і  ска-

зал:

  • Так і бути, біжи, бідна дівчинка!

І подумав про себе: "Все одно там тебе скоро з'їдять дикі звіри",  і

ніби камінь повалився у нього з серця, коли не довелося йому вбивати Білосніжку.

І якраз в цей час підбіг молодий олень, єгер його заколов,  ви-

різав у нього легені і печінку і приніс їх королеві на знак доказу

що її наказ виконаний. Кухареві веліло зварити їх в солоній во-

де, і зла жінка їх з'їла, думаючи, що це легені і печінка Білосніжки.

Залишилася бідна дівчинка в дрімучому лісі одна-однісінького, і в  страху

вона огляділа всі аркушики на деревах, не знаючи, як їй бути  далі,  як

своєму горю допомогти.

Вона пустилася бігти, і бігла по гострих каменях, через колючі зарослі

; і стрибали біля неї дикі  звіри,  але  її  не  чіпали.  Бігла  вона

скільки сил вистачило, але стало, нарешті, сутеніти. Раптом вона побачила маленьку хатинку і зайшла в неї відпочити. І було в тій  хатинці  все

таким маленьким, але красивим і чистим, що ні в казці сказати, ні пером

описати.

Стояв там накритий білою скатертю столик, а на  нім  сім  маленьких

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7