У давнину жив цар з царицею. Був у них один-єдиний  син

Бачаган. Батько з матір'ю душі в нім не сподівалися і ні вдень, ні вночі не спускали з нього ока. Слуги натовпами ходили за  Бачаганом,  попереджаючи  все

його бажання.

У двадцять років царевич був чахлий і крихкий, як квітка, що виросла без сонця.

Одного дня старий лікар Лохман, слава про мистецтво якого рознеслася по

всьому світлу, прийшов до царя і говорить:

  • Цар! Якщо ти хочеш, аби твій син Бачаган не зійшов раніше време-

ні у могилу, - не тримай його в чотирьох стінах. Широкі зелені степи,  ви-

соки авганскі гори. Багато в них диких звірів і птиці. Хай царевич  Ба-

чаган займеться полюванням. Лише не оточуйте його пишною свитою. Дайте  йому доброго коня і одну вірну слугу.

Цар послухав мудрого Лохмана, і царевич, одягнений в просте плаття,  з

ранки виїжджав в гори разом зі своєю вірною слугою Вагинаком. Царевич  так

захопився полюванням, що часто ніч заставала його зненацька, і він вимушений був

користуватися гостинністю привітних селян, що частенько ділили з  ус-

талими подорожніми шматок хліба і глек молока.

Бачаган чуйно прислухався до людських  потреб,  і  не раз  підкупний

суддя потрапляв у в'язницю. Вдови і сироти, не повідавши цареві своїх бід, получали гроші з царської казни, і бідні общини невідомо  звідки отримували

допомога.

Одного дня розпалений полюванням Бачаган у супроводі слуги  прискакав

у село Ацик і зупинився в джерела.

В джерела юрбою товпилися дівчата, що прийшли з глеками за водою.

  • Напоюватимете мене, дівчата! - попросив Бачаган.

Одна дівчина наповнила глек і передала його іншій. Та, замість  того

аби передати глек Бачагану, вилила його на землю. Тоді перша девуш-

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12