• Сили зовсім залишають мене, і тоді  мене  відправлять  на  бійню,  -

сумно сказав Вагинак. - І всіх вас чекає та ж доля.

  • Немає! - гнівно вигукнув Бачаган. - Залишайся з нами, я  вірю,  що

ми виберемося живими з цього пекла!

Бачаган розпитав своїх супутників про їх ремесло. Один виявився порт-

ним, інший - ткачем, третій - вишивальником, останні не знали никако-

го ремесла.

  • Будете моїми помічниками, - заявив їм Бачаган.

Незабаром з шумом відкрилися залізні двері, і до  печери  увійшов  жрець

оточений з усіх боків вартою.

  • Це новоприбулі? - запитав він.
  • Так, ми слуги твоїй милості.
  • Хто з вас знає яке-небудь ремесло?
  • Ми - майстерні майстри. Ми уміємо ткати коштовну парчу. Вона стоїть в сто

раз більше, ніж чисте золото.

  • Невже на світі є тканина, яка стоїть в сто  разів  більше,  ніж

золото? - здивувався жрець.

  • Я не брешу, - гордо відповів Бачаган.
  • Добре, - повірив жрець. - Скажи, які вам потрібні інструменти, який

матеріал, і ідиті в загальну майстерню працювати.

  • Ні, про пан! Чужі очі не повинні бачити нашу роботу.  Дозволь

нам залишитися тут і накажи посилати нам в їжу хліб  і  плоди.  Ми  не

їмо м'ясну їжу і, скуштувавши, відразу помремо, і вас втратить величезної вигоди.

  • Добре, але горе, якщо ви обдурите мене. Я  пошлю  вас  на  бійню  і

перш ніж убити, зраджу всіх страшним тортурам.

Того ж дня жрець прислав необхідні інструменти і матеріал.  Бача-

ган взявся за роботу, виучувавши їй своїх товаришів за нещастям.

Щодня слуги жерця приносили полоненим хліб і плоди. Кожен ста-

рался хоч трохи приділити нещасним, таким, що тужив в сусідній печері.

Вагинак поступово став набувати людського вигляду.

Коли основа парчі була готова, Бачаган сказав жерцеві:

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12