ред ним. Це була людина з обличчям мертвця.  Його  очі, що глибоко  впали

виблискували голодним блиском, щоки ввалилися, сині губи оголювали  беззубий

рот. Це був живий скелет, обтягнутий шкірою.

Заїкаючись і плакавши, цей живий труп сказав:

  • Слідуйте за мною, і все зрозумієте.

Вони пішли по вузькому коридору і вийшли в іншу печеру,  де  такі  ж

голі скелети, що ледве копошаться, лежали на холодній землі, притискаючись друг

до друга, і марно намагалися зігрітися.

Провідник повів Бачагана далі, через таку ж печеру, де в  чинному

порядку стояли величезні казани і такі  ж  люди-тіні  копошилися  довкола

них, заважаючи довгими палицями якесь вариво.

Бачаган заглянув в казан і в страху відскочив назад.

У казані варилося людське м'ясо. Бачаган нічого  не  сказав  своїм

товаришам за нещастям і послідував за провідником.

Той привів їх у величезну, тьмяно освітлену печеру, де  сотні  мерт-

венозно-блідих, змучених людей вишивали, в'язали,  шили.  Тим  же  дорогою

провідник привів їх в першу печеру і утомлено опустився на камінь.

  • Той же старик так само заманив в ці печери і  нас.  Я  втратив  рахунок

часу, бо тут немає ні дня, ні ночі і лише безконечною чергою тянут-

ся кошмарні сутінки. Знаю лише, що всі, хто попав разом зі мною,  -

загинули. Якщо людина, що попала сюди, знає ремесло, його заставляють  ра-

ботати, якщо немає - відводять на бійню, і звідти він потрапляє  в  тих  жахливих

казани, які ви тільки що бачили. Старий диявол не один, всі жерці  -

його помічники.

Бачаган, не відриваючи око, дивився на того, що говорить і... взнав в нім сво-

його зниклу слугу Вагинака.

Вагинак не взнав свого пана, і Бачаган,  боячись,  аби  радість

зустрічі не порвала, як меч, тонку нитку життя Вагинака, не назвав себе.

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12