У одному персидському місті жил колись бідний кравець.

У нього були дружина і син, якого звали Аладдін. Коли Аладдіну испол-

нилось десять років, батько захотів виучити його  ремеслу.  Але  грошей,  аби

платити за учення, у нього не було, і він став  сам  вивчати  Аладдіна  шити

плаття.

Цей Аладдін був велика нероба. Він не хотів нічому  вчитися,  і

як тільки його батько вирушав до замовника, Аладдін втікав на вулицю грати з

хлопчиськами, такими ж пустунами, як він сам. З ранку до вечора вони бігали

по місту і стріляли горобців з самострелов або забиралися в чужі сади

і виноградники і набивали собі животи виноградом і персиками.

Але більш всього вони любили дратувати якого-небудь дурника або  каліку

  • стрибали довкола нього і кричали: "Біснуватий, біснуватий!"  І  кидали  в

його каменями і гнилими яблуками.

Батько Аладдіна так засмучувався витівками сина,  що  з  горя  захворів  і

помер. Тоді його дружина продала все, що  після  нього  залишилося,  і  почала

прясти бавовну і продавати пряжу, аби прогодувати  себе  і  свого  без-

дельника сина.

А він і не думав про те, аби абияк допомогти матері, і приходив до-

мій лише є і спати.

Так прошло багато часу. Аладдіну виконалося п'ятнадцять років. І ось

одного дня, коли він, за звичаєм, грав з  хлопчиками,  до  них  підійшов

дервіш - мандруючий чернець. Він поглянув на Аладдіна і сказав про  се-

бя:

  • Ось той, кого я шукаю. Багато випробував я нещасть,  перш ніж  знайшов

його.

А цей дервіш був магрибинец, житель Магріба. Він знаком кликнув  од-

ного з хлопчиків і взнав у нього, хто такий Аладдін і хто  його  батько,  а

потім підійшов до Аладдіну і запитав його:

  • Чи не ти син Хасана, кравця?
  • Я, - відповів Аладдін, - але мій батько давно помер.

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31