порошку і почав читати заклинання на  незрозумілій  мові.  Він  читав  все

голосніше і голосніше, і, коли він на повний голос  викрикнув  останнє  слово

пролунав оглушливий гуркіт, і земля розступилася перед ними.

  • Піднімай камінь! - закричав магрибинец страшним голосом.

Аладдін побачив в своїх ніг великий камінь з мідним кільцем,  сверкав-

шим при світлі костриці. Він обома руками вхопився за кільце і  потягнув  до

собі камінь. Камінь виявився дуже легким, і Аладдін  без  зусиль підняв

його. Під каменем була велика кругла яма, а в глибині  її  вилася  вузька

сходи, що вирушали далеко під землю. Аладдін сів на край ями і зістрибнув

на першу сходинку сходів.

  • Ну, йди і повертайся швидше! - крикнув магрибинец.  Аладдін  пішов

вниз по сходах. Чим далі він спускався, тим темніше  ставало  вок-

руг. Аладдін, не зупиняючись, йшов вперед і, коли йому  було  страшно

думав про мішок з їдою.

Дійшовши до останньої сходинки сходів,  він  побачив  широку  залізну

двері і штовхнув її. Двері повільно відкрилися, і Аладдін увійшов до  великої

кімнату, в яку проникав звідкись здалека слабке світло. Посеред комна-

ти стояв страшний негр в тигровій шкурі.  Побачивши  Аладдіна,  негр  мовчки

кинувся на нього з піднятим мечем. Але Аладдін добре запам'ятав, що  ска-

зал йому магрибинец, - він протягнув руку, і, як тільки меч торкнувся Алад-

дина, негр впав на землю бездиханний. Аладдін пішов далі, хоча у  нього

підгиналися ноги. Він штовхнув другі двері і завмер на місці. Прямо перед

ним стояв, вискаливши страшну пащу, лютий лев. Лев припав всім тілом до

землі і стрибнув прямо на Аладдіна, але ледве його передня лапа зачепила  го-

лову хлопчика, як лев впав на землю мертвий.  Аладдін  від  переляку  весь

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31