• Краще не пробуй, про султан, - тихо сказав йому візир. - Тобі це  не

під силу. Поглянь: колони такі високі, що не видно, де вони  конча-

ются, і вони від верху до низу викладені коштовними каменями.

  • Замовкни, про візир, - гордо сказав султан.  -  Невже  я  не  зможу

збудувати одну колону?

Він велів скликати всіх каменетесів, які були в місті, і  віддав  все

свої коштовні камені. Але їх не вистачило. Дізнавшись про це, султан  рассер-

дился і крикнув:

  • Відкрийте головну казну, відберіть у моїх підданих  всі  дорогоцінні

камені! Невже всього мого багатства не вистачить на одну колону?

Але через декілька днів будівельники прийшли до султана  і  доповіли,  що

каменів і мармуру вистачило лише на чверть колони. Султан велів  отру-

бити їм голови, але колони всетаки не поставив. Дізнавшись про  це,  Аладдін

сказав султанові:

  • Не засмучуйся, про султан. Колона вже стоїть на місці,  і  я  повернув

всі коштовні камені їх власникам.

Того вечора ж султан влаштував прекрасне свято на честь  весілля

Аладдіна і царівни Будур, і Аладдін з дружиною стали жити в новому палаці.

Ось доки все, що було з Аладдіном.

Що ж до магрибинца, то він повернувся до себе в Іфрікию  і  довго

горював і засмучувався. Він випробував багато лих і мук, стараючись  раз-

добути чарівну лампу, але вона все-таки не дісталася йому, хоча була сов-

сем близько. Лише одне втіха була в магрибинца:  "Раз  цей  Аладдін

загинув в підземеллі, значить, і  лампа  знаходиться  там.  Можливо,  мені

удасться оволодіти нею і без Аладдіна".

Так він роздумував про це цілими днями. І ось одного дня він захотів убе-

диться, що лампа цела і знаходиться в підземеллі. Він погадав на  піску  і

побачив, що все в скарбниці залишилося так, як  було,  але  лампи  там

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31