негр стояв з ним поруч і відганяв від нього мух великим павиним пером.

Коли всі справи були закінчені, султан махнув хусткою  -  це  означало

кінець - і пішов, спираючись на плечі негрів.

А мати Аладдіна повернулася додому і сказала синові:

  • Ну, синок, у мене вистачило сміливості. Я увійшла до дивана і пробула  там

поки він не кінчився. Завтра я поговорю з султаном, будь спокійний,  а  се-

годня у мене не було часу.

На інший день вона знову пішла в диван і знову пішла, коли він кончил-

ся, не сказавши ні слова султанові. Вона пішла і наступного дня  і  скоро

звиклася ходити в диван щодня. Цілі дні стояла вона в кутку, але так і

не могла сказати султанові, в чому її прохання.

А султан нарешті відмітив, що якась стара з великим блюдом в ру-

ках щодня приходить в диван. І одного дня він сказав своєму візиреві:

  • Про візир, я хочу знати, хто ця стара жінка і навіщо вона приходить

сюди. Запитай, в чому її справа, і, якщо у неї є яке-небудь прохання,  я

її виконаю.

  • Слухаю і покоряюся, - сказав візир. Він підійшов до матері Аладдіна і

крикнув:

  • Ей, стара, поговори з султаном! Якщо  у  тебе  є  яка-небудь

прохання, султан її виконає.

Коли мати Аладдіна почула ці слова, у неї затряслися жижки,  і

вона ледве не зронила з рук блюдо. Візир підвів її до султана, і вона по-

цілувала перед ним землю, а султан запитав її:

  • Про стара, чому ти щодня приходиш в диван і нічого не  го-

воришь? Скажи, що тобі потрібне?

  • Вислухай мене, про султан, і не дивуйся моїм словам, - сказала  стару-

ха. - Перш ніж я її тобі скажу, обіцяй мені пощаду.

  • Пощада буде тобі, - сказав султан, - говори.

Мати Аладдіна ще раз поцілувала землю перед султаном і сказала:

  • Про владика султан! Мій син Аладдін шле тобі в дарунок ось ці камені

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31