Аладдін з матір'ю почали їсти і їли, поки не наситилися.  Мати  Аладдіна

прибрала залишки їди із столу, і вони стали розмовляти, гризучи фісташки і

сухий мигдаль.

  • Про матінка, - сказав Аладдін, - цю лампу треба берегти  і  нікому  не показувати. Тепер я розумію, чому цей проклятий магрибинец хотів по-

світити лише її однієї і відмовлявся від всього іншого. Ця лампа і ще

кільце, яке у мене залишилося, принесуть нам щастя і багатство.

  • Роби, як тобі надумається, дитя моє, - сказала мати, - але лише я

не хочу більше бачити цього джинна: вже  дуже  він  страшний  і  отврати-

тільний.

Через декілька днів їжа, яку приніс джинн, кінчилася, і Аладді-

ну з матір'ю знову стало нічого їсти. Тоді Аладдін узяв одне із золотих

блюд і пішов на ринок його продавати. Це блюдо зараз же купив  торговець

коштовностями і дав за нього сто динарів.

Аладдін весело побіг додому. З цих пір, як тільки у них  кінчалися

гроші, Аладдін йшов на ринок і продавав блюдо, і вони з матір'ю жили,  ні

чого не потребуючи. Аладдін часто сидів на ринку в лавках купців і вчився

продавати і купувати. Він взнав ціну всіх речей і зрозумів, що  йому  доста-

лось величезне багатство і що кожен камінчик, який він підібрав в под-

земному саду, стоїть дорожче, ніж будь-який  коштовний  камінь,  якою  можна

знайти на землі.

Одного дня вранці, коли Аладдін був на ринку, вийшов на площу  глашатай

і закричав:

  • Про люди, замкніть свої лавки і увійдіть до будинків, і хай ніхто не смот-

рит з вікон! Зараз царівна Будур, дочка султана, піде в лазню, і  ніхто

не повинен бачити її!

Купці кинулися замикати лавки, а народ, штовхаючись, побіг з площі.

Аладдіну раптом дуже захотілося подивитися на царівну Будур - все в горо-

Сторінки : 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31